Наприкінці 2012 року Україна підписала з Китаєм Генеральну угоду. Піднебесна виділяла Україні тримільярдний доларовий кредит. На півтора мільярда Україна мала протягом п'ятнадцяти років поставляти до Китаю зерно, ще півтора мільярда, так звану товарну частку кредиту, Україна могла витрачати на інфраструктурні проекти.
Виконання контракту, тобто, забезпечення поставок зерна до Китаю українська сторона поклала на Державну продовольчо-зернову корпорацію.
Після приходу на посаду міністра агрополітики Ігоря Швайки у пресі здійнявся шум: нібито Китай вимагає повернути гроші в арбітражному суді. Шум, проте, влігся, коли на посаду голови корпорації був призначений новий керівник Петро Вовчук.
І ось нещодавно Китайська Національна корпорація ССЕС (повна назва - Китайська національна корпорація машинної промисловості та генеральних підрядів - ред.), з якою Україна і уклала згадану Генеральну угоду на поставки зернових культур, звинуватила нашу держкорпорацію у катастрофічному порушенні графіка поставок. Відповідно Україні загрожують вражаючі фінансові санкції.
Про це йдеться у нещодавньому листі глави правління корпорації Сун Бая, адресованому прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку.
Пекін-Києву: де зерно, панове?
Ось текст цього документа, що є у розпорядженні Укрінформу.
"Наша компанія надає всіляку допомогу ГПЗКУ (та сама Державна продовольчо-зернова корпорація України - ред.) протягом 2014 року, який став дуже складним періодом для України і ГПЗКУ, - пише Сун Бай, - Це призвело до тривалого застою у діяльності, а також до появи невирішених питань...
Протягом вересня і жовтня цього року корпорації ССЕС і ГПЗКУ уклали і підписали дев'ятнадцять контрактів на експорт зернових обсягом 1 090 000 тонн, вартістю 230 млн. доларів, причому обсяги додаткових поставок все ще обговорюються, включаючи 150,000 тонн кукурудзи, які мають бути поставлені до кінця грудня 2014 року і 1 000 000 тонн пшениці - до кінця січня 2015 року, - повідомляється у листі керівника ССЕС. - Близько 50% вказаного обсягу, а це 520 000 тонн, мали бути поставлені до кінця жовтня. Ми занепокоєні, що поставки відбуваються не за графіком - було відвантажено лише 65 000 тонн, причому як пояснення цьому були вказані проблеми з логістикою, а також інші місцеві адміністративні чинники. Ми побоюємося, що це призведе до затримок поставок протягом всього кварталу.
У разі, якщо ситуація не буде виправлена, це призведе до порушення контракту, а також до фінансових втрат, - заявляє пан Сун Бай у завершальній частині листа, - ми доклали великих зусиль, щоб отримати квоти на поставки зернових з України (зокрема кукурудзи), а також щоб знайти ринки збуту зернових з України споживачам у Китаї в умовах жорсткої конкуренції з іншими великими світовими експортерами у Північній Америці та країнах Чорноморського регіону. Досягнення цієї мети залежить від виконання поставок, оскільки втрачену один раз репутацію, дуже важко відновити якими б не були внутрішні обставини. Нашою діяльністю теж стурбовані у кількох Міністерствах Китаю, а також в Ексімбанку Китаю, який виділив кілька мільярдів доларів Україні".
Лист завершується проханням Сун Бая до Арсенія Яценюка "особисто взяти участь і посприяти міністерствам України, а також підприємствам у роботі з корпораціями ГПЗКУ і ССЕС з метою виконання наших планів".
Нам також достовірно відомо, що 14 листопада у Києві побувала делегація ССЕС на чолі з головою правління Сун Баєм і генеральним директором Ян Цзін. Керівництво ССЕС зустрілося з Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком і міністром агрополітики Ігорем Швайкою. Офіційні повідомлення про ці зустрічі були дуже лаконічними. За нашими даними, щодо української сторони розмова була дуже жорсткою і неприємною.
Укрінформ звернувся у Продовольчу держкорпорацію (до речі, яка за формою власності є публічним акціонерним товариством) з проханням прокоментувати ситуацію і отримати інформацію про те, як виконується контракт. На жаль, жодної інформації, ні публічно, ні непублічно отримати нам не вдалося. На письмовий запит з держкорпорації нам не відповіли. Принаймні, на час написання цього матеріалу. Неодноразово набирали вказаний на корпоративному сайті номер телефону, але на тому кінці дроту звучало, що телефон не працює з технічних причин. Зв‘язалися з прес-секретарем корпорації на Фейсбуці, попросивши її про коментар або хоч б про реальний працюючий номер приймальні, але відповіді також не було.
Ми продовжили спроби отримати відповідь. У парламенті вдалося звернутися з питаннями до міністра агрополітики Ігоря Швайки. (Це був день складання повноважень уряду, і до обрання нового уряду галуззю де-факто керує пан Швайка.
"Як ви прокоментуєте позицію китайських партнерів про те, що Україна не виконує контракт?", - запитали ми.
"Це цілкомита маячня, контракт виконується, є графіки, ми постійно консультуємося з китайськими партнерами", - відповів міністр.
"Але ми бачили листи ваших партнерів з Китаю, які стверджують зворотне, про це ж, наскільки нам відомо, йшлося на засіданні уряду, про це говорив прем'єр-міністр Яценюк", - наполягали ми.
"Це дурниці, - повторив міністр, - є графік, є об'єктивні чинники, які впливають на ситуацію, але ми знаходимося в постійному діалозі з китайськими партнерами і вирішуємо всі наші питання".
Чому нахмурені китайці
Ми звернулися до експертів.
"Ситуація справді на критичній межі, - коментує один з аналітиків, які консультують уряд. - Дійсно, в рамках 15-річної Генеральної угоди корпорації ССЕС і ГПЗКУ уклали дев'ятнадцять торговельних контрактів на експорт української кукурудзи обсягом 1,09 млн. т, вартістю $230 млн. І близько половини вказаного обсягу (520 тис. т) мало бути відвантажено вже до кінця жовтня, а решту - впродовж листопада цього року. Всього ж, впродовж шестимісячного періоду з липня 2014-го по січень 2015 року, українська держкорпорація повинна була поставити китайській стороні більш як 3,3 млн. т, включаючи (окрім вищезгаданого обсягу 1,09 млн. т), ще 1 млн. тонн пшениці, близько 0,8 млн. т ячменю і додаткові до 0,2-0,5 млн. т кукурудзи.
Проте, як ми бачимо, за інформацією китайської сторони (і немає підстав їй не довіряти), на початку листопада наша корпорація зуміла виконати всього 1 з 19 контрактів, поставивши лише ті самі 65 тисяч тонн замість необхідних більш як півмільйона тонн кукурудзи! І подальші перспективи навряд чи обнадіюють. Як стало відомо з джерел у портах України, впродовж листопада ГПЗКУ у кращому випадку відправить ще 4 судна загальним обсягом 200 тис. т. Тому, дефолт у більшості експортних контрактів з Китаєм і недопостачання українською стороною 3/4 обумовлені обсяги кукурудзи здається більш ніж вірогідними".
На питання, чи є шанси до кінця поточного року поправити ситуацію, наш експерт відповів: "Схоже, вони наближабться до нуля".
Критичний настрій нашого співрозмовника щодо корпорації поділяють й інші опитані експерти і учасники зернового ринку. На їх думку, причини провалів корпорації криються не лише у поганій організації менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, логістики і перевалювання. У цьому же ряді, вважають вони, гонитва за кількісним валом, а не якістю, використання послуг сумнівних фірм-посередників, покупка зерна за завищеними цінами у структур, наближених до керівництва Мінагрополітики. У результаті, говорять експерти, корпорація сама загнала себе у капкан на спотовому ринку. Форвардних контрактів було підписано і профінансовано вдвічі менше, ніж очікувалося. Причому велика частка з них зараз не виконується. В результаті, попри витрачені багатомільйонні кошти, ГПЗКУ зіткнулася з гострим дефіцитом зерна експортної якості, балансові збитки держкорпорації за підсумками трьох кварталів цього року, за деякими даними, перевалили за 820 млн. грн. Виникають гучні корупційні скандали, в яких фігурує корпорація та її керівництво, і що робити з усім цим далі, схоже, ніхто не уявляє.
І ось китайці забили тривогу, виносячи вже зараз (а не через місяць-два) проблему на вищий рівень. За даними наших джерел у Кабміні та Мінагрополітики, делегація китайскої ССЕС висловилася вельми категорично: якщо до Нового року ситуація в ГПЗКУ кардинально не зміниться, то на 15-річному аграрному проекті та кредиті $1,5 млрд., можна буде поставити жирний хрест. Наслідки такого розвитку подій для нашої держави, можуть виявитися найсумнішими і важко передбачуваними.
Аналітик аграрного ринку Мар'ян Заблоцький по-іншому бачить ситуацію, що склалася в ГПЗКУ і підозрює у нечесності й попередній менеджмент корпорації:
- Перші гроші на поставки зернових були виділені наприкінці 2012 року. 1,5 млрд. дол. було зараховано на сет ГПЗКУ у державному Укрексімбанку. Гроші були отримані під державні гарантії, спішно прийняті 27 грудня 2012 року. Зрозуміло, що всі 1,5 млрд. дол. ГПЗКУ були відразу не потрібні, а ось гроші на рахунку Укрексімбанку в умовах дефіциту бюджету були навіть дуже привабливими для Мінфіну. Тим паче, що для використання грошей уряду досить лише зробити один дзвінок і дати команду банку, який знаходиться в їх підпорядкуванні, передати гроші до бюджету. Як у приватних розмовах говорять банкіри, левова частка китайських грошей ще до революції була використана Укесімбанком для фінансування бюджету. Найпростіший спосіб - покупка державних облігацій номінованих в доларах, які не так давно були введені в обіг на внутрішньому ринку. Формально ГПЗКУ має гроші на рахунку в банку, але в банку ліквідних валютних активів, найімовірніше, під цей рахунок вже немає.
Новий уряд добре розуміє, що для розрахунку з китайцями слід повернути гроші з бюджету. Але робити це не дуже хоче. По-перше, у Мінфіну реальні фінансові труднощі. По-друге, кредит виданий на дуже привабливих умовах - низька процентна ставка і тривалий термін погашення. Але кредит все-таки виданий не для бюджету, а на закупівлю зерна. Тому уряд намагається балансувати між цільовим і нецільовим використанням грошей.
При цьому всім Арсеній Яценюк, як і всі професійні учасники ринку зерна, досить негативно ставиться до ГПЗКУ. На другому аграрному форумі Яценюк відверто назвав ГПЗКУ "нечистю". Причина у корупційних скандалах і збитках, які супроводять діяльність компанії. З початку діяльності, офіційні збитки ГПЗКУ перевищили 1 млрд. грн. Якби не китайський кредит, то ГПЗКУ, напевно, вже б давно ліквідували.
Як це робилося, або, вірніше, як не робилося
Автору цих рядків до роботи в Укрінформі довелося очолювати управління зв'язків з громадськістю Продовольчо-зернової Держкорпорації та працювати на посаді прес-секретаря.
Працюючи у корпорації, я постійно телефонувала директорам елеваторів (корпорація - це 53 елеватори по всій Україні, включаючи два кримські), вивчала оперативну інформацію для Міністерства агрополітики, спілкувалася з директорами різних департаментів корпорації про співпрацю з КНР (експорт зерна був на той час не єдиним напрямом роботи корпорації).
Можу сказати з абсолютною відповідальністю, корпорація періоду керівництва нею Робертом Бровді (і керівництва міністерством агрополітики Миколою Присяжнюком) виконувала контракт з Китаєм.
Це підтверджують не лише офіційні звіти корпорації того періоду, а й весь мій особистий досвід спілкування з начальниками звичайних елеваторів, портових елеваторів, всі оперативні дані того періоду.
Два мільйони тонн, які експортувала корпорація до кінця 2013 року, були серйозним досягненням. Навіть дещо тріумфом, який по-своєму святкували всі департаменти ГПЗКУ. І далі, незважаючи на страшні соціальні потрясіння кінця 2013 - початку 2014 року, реальна економіка та аграрний сектор жили своїм життям. Українські судна, зафрахтовані корпорацією, стояли під. завантаженням і 30 і 31 грудня 2013 року, 1 і 2 січня, а також 6 і 8 січня 2014 року. Корпорація в той період відправляла по десять-дванадцять суден на місяць по різних напрямах. Іншими словами, незважаючи на революцію, Україна залишалася надійним партнером.
Одного разу я спитала директора елеватора, як йому вдалося в чотири рази підняти показник зберігання зерна. (Елеватори держкорпорації досить старі і, щоб залучити до них клієнта, потрібний особливий підхід і напрацьовані зв'язки, і я дивувалася, як удалося в чотири рази підняти надходження). Він відповів: "Раніше всі цілий сезон чекали, доки заповниться зернова ємкість, а вже потім відвантажували зерно на експорт. Але виявилося, можна працювати по-іншому: корпорація почала відразу фрахтувати маленьке судно і відправляти його партнерам. Така оборотність дає хороші показники".
"Чому ви, нарешті, не почнете ремонт елеваторів, раз Китай дає кредит?" - питала я у керівника департаменту будівництва (друга частина тримільярдного кредиту, півтора мільярда доларів, як вже було сказано, відводилася саме на реконструкцію наших потужностей).
"Ми з'їздили до Китаю і добре все вивчили. На мою думку, варто купувати лише швейцарське обладнання, концерни якого розташовані в Китаї, а вони хочуть, щоб ми брали суто китайське обладнання. Торгуємося, - пояснював мені директор департаменту з будівництва, - Розкрити кредит не самоціль. Я за європейське обладнання".
Як це не дивно, але проблеми в корпорації почалися зі зміною "злочинного режиму"і приходом нового, революційного, менеджменту.
На зборах колективу новий міністр Ігор Швайка публічно пообіцяв присутнім кримінальні справи. Коли він бравурно йшов, потискуючи руки всім співробітникам, директор кращого елеватора корпорації похмуро пожартував: "Це, як у фільмі: "Здрасьте. Я - цар".
З березня до Китаю перестали відправляти судна. У першій половині квітня з корпорації пішов колишній менеджмент, в один день з керівником ГПЗКУ Робертом Бровді звільнилося 230 чоловік. Це був англо-, франко- та іншомовний персонал, фахівців яких навчали не один рік. Вони знали про зерно все. І про якість, і про його ціну в кожній області України і на кожній світовій біржі, і про маршрути слідування суден, і про вартість фрахту цих суден.
Відволікаючись від теми, скажу, що саме спостереження за ПАТ "ГПЗКУ"переконали мене в тому, що держкорпорації повинні існувати. Попри те, що приватні компанії нині атакують Кабмін ініціативами продати держкорпорацію, не впевнена, що це єдино правильний вихід.
Ймовірно, держкорпорації мають бути. Але, схоже, керувати ними повинні, показавши якийсь результат бізнес-команди. Тоді прораховуються всі ризики, всі плани виявляються логічними. Успіхи кожного підприємства - просто наслідок правильних вирішень центрального апарату. (Навіть враховуючи, що українським держкорпораціям далеко до західних "родичок"і щедрий керівник тягне туди не лише близьких родичів, вони все одно ефективні).
Повертаючись до "революційного"менеджменту держкорпорації. До кінця квітня до Китаю пішло одне судно. За моїми розрахунками, які я обговорювала з хлопцем з аналітичного відділу (його дуже скоро звільнили): щоб не вийти з графіка поставок, нам треба було відправляти по п'ять-шість великовантажних суден на місяць.
Ми не виконували контракт, це було зрозуміло, як білий день. На це не було жодних серйозних причин. Просто у корпорацію прийшли люди, які, як-то кажуть, абсолютно не володіють темою.
Наприкінці квітня журналістів аграрних відомств запросив на зустріч заступник міністра АПК за квотою Майдану Андрій Дикун. Коли він запитав, чим ми можемо порадувати пресу і підтримати нову владу, я прямо сказала: "Нічим. Контракт не виконується, більше 200 фахівців пішли зі структури". Дикун більше з нами не зустрічався.
У держкорпорації при мені змінилися два начальники департаментів форвардних закупівель, самі департаменти перейменувалися. Я знаю, що документи про нове керівництво ГПЗКУ надходили і в люстраційний комітет, і уповноваженому по боротьбі з корупцією. Зізнаюся, я сама намагалася передати лідеру "Сводбоди"Олегу Тягнибоку (як відомо, міністр агрополітики Ігор Швайка, є вихідцем зі "Свободи"– ред.), що крах контракту може стати його особистою відповідальністю. Але нікого це тоді не налякало.
Треба сказати, що відправлення суден до Китаю поновилося. Але завантаження одного-двох суден на місяць не вирішувало питання поставок. Наші експортні зобов'язання 2013-2014 маркетингові роки становили чотири мільйони тонн, а одне великовантажне судно вміщає 60-65 тисяч тонн.
У травні до Києва приїздили представники китайської корпорації зустрічатися з новою владою, я був присутнім при зустрічі Ян Цзін з міністром Ігорем Швайкою. Я не відчувала нічого, окрім сорому, коли представниці ССЕС дарували бурштинову картину вартістю чотири тисячі гривень. Вона заохочувально посміхнулася, але на обличчі її читалося: пригощаєте за мої гроші - краще б ви виконали зобов'язання.
З високою часткою ймовірності можна стверджувати, що при Януковичі частка прибутку корпорації йшла або його сім'ї або міністру Присяжнюку. Навіть більше - не вірю, що тоді можна було працювати по-іншому. Але проста правда полягала в тому, що хоча значна частка прибутку могла якось розходитися по приватних кишенях, але ми залишалися серйозним і спроможним партнером для своїх контрагентів. І якщо ми хочемо залишитися таким партнером (а не нарватися у даному випадку на серйозний судовий позов), я б не ризикувала і віддала це виконання професійній команді, яка або вже має досвід виконання такої серйозної програми або, принаймні, виконувала подібні програми, і яка змогла б реанімувати контракт з Китаєм.
Робіть же щось, або замість епілогу
Я бачила, як протягом півроку після приходу нової команди валилася струнка система поставок. Як ховалися плани по нарощуванню потужностей власних портових елеваторів і робилася спроба купити за мільйони доларів непотрібну стивідорну кампанію. Для тих, хто не розуміє, пояснюю. Експорт - це, крім того, перевантаження зерна в порту. Це дорого і складно. Минула команда максимально використовувала державні потужності портових елеваторів, а коли їх не вистачало для всього зерна, що відправляється, просто орендувала причали приватних терміналів. Тут же йшлося по суті про покупку старого причалу з кранами, який до цього вантажив тільки метал. ЗМІ писали, що за фактом цієї покупки глава правління корпорації Петро Вовчук був затриманий СБУ. Наскільки нам відомо, через кілька днів його випустили. Але чи всі питання зняті, до кінця не зрозуміло.
Ми вже наекспериментувалися з Генугодою. Так, хочеться новизни і свіжих кадрів. Але спочатку виростіть такого менеджера, який би відразу впрягся і зробив. А доки такого менеджера немає, візьміть перевірених фахівців. Створіть наглядову раду, орган контролю над цією командою, озвучте умови, звідки вони беруть прибуток.
Але почніть вже, нарешті, вантажити зерно до Китаю.
Сун Бай не жартує.
Лана Самохвалова. Київ
29.11.2014